Венеричні захворювання – це особлива група інфекційних хвороб, які передаються переважно статевим шляхом; на них хворіють однаковою мірою як чоловіки, так і жінки. На відміну від звичайних інфекційних захворювань венеричні хвороби не залишають після себе імунітету, і при повторному зараженні хвороба розвивається знову. При венеричних хворобах видужання не настає само по собі: без медичної допомоги людина не може позбутися такої хвороби і хворіє на неї все життя.
Венеричні хвороби називають іноді “хворобами поведінки – саме неправильна поведінка певної частини людей – причина існування венеричних хвороб у наш час.
Кожне венеричне захворювання спричиняється певним видом мікроорганізму: сифіліс – блідою спірохетою, гонорея (трипер) – гонококом; відомі й інші венеричні захворювання.
Збудником сифілісу на слизових оболонках є бліда спірохета, яка посилено розмножується й поширюється на найближчі ділянки тіла. Від 4 до 5 тижнів після зараження триває інкубаційний період, ознаки захворювання при цьому не виявляються. Потім на місці оселення спірохети з’являється виразка або садно округлої форми з блискучою поверхнею та затвердінням в основі. Через кілька днів після появи виразки різко збільшуються найближчі лімфатичні вузли. Це – первісний період сифілісу. Він триває приблизно місяць, та оскільки сифілітична виразка і збільшення лімфатичних вузлів не супроводяться болем, хворий на сифіліс може не помічати ознак хвороби і не звернутися вчасно за медичною допомогою.
Спірохети, інтенсивно розмножуючись, поширюються в організмі. Вони з’являються в усіх його органах і тканинах, у крові й лімфі. У цей вторинний період сифілісу спостерігаються явища інтоксикації (отруєння) організму трутою спірохет. При цьому немає якихось характерних ознак, за якими можна було б безпомилково визначити захворювання на сифіліс; звичайні загальна слабкість, головна біль, нездужання, біль у м’язах, суглобах і кістках, невелике підвищення температури. Часом усе це хворий розцінює як грип. Єдина характерна ознака вторинного періоду сифілісу – рожево-червоні плями по всьому тілу; вони не завжди легко виявляються , а якщо хворий їх і помічає , то, як правило, вважає, що це алергія на якусь їжу. У вторинний період сифілісу хворий дуже заразний для навколишніх. У третинному періоді сифілісу в місцях скупчення спірохет дуже уражаються тканини: спочатку тканина сильно набрякає, а потім мертвіє і розпадається, на її місці утворюється глибокий рубець, характерний тільки для сифілісу. Такі ураження тканини (гуми) можуть з’ явитись на будь-якій ділянці тіла. Поява гуми на ділянці твердого піднебіння спричиняє руйнування кістки в цьому місці й виникнення характерної для сифілісу гугнявості. Гума на ділянці спинки носа руйнує кістки носа, призводить до його “провалювання”. Ушкодження різних частин тіла спотворюють людину і роблять її інвалідом.
При сифілісі дуже уражаються судини, особливо аорта, стінка якої втрачає свою високу міцність, еластичність і під тиском крові поступово розтягується й може розірватись. Розривання аорти спричиняється до майже миттєвої смерті. Сифілітичні ураження судин і тканин спинного мозку спричиняють появу тяжких неврологічних ускладнень, при яких порушується чутливість різних ділянок тіла, виникають постійні або періодичні сильні свердлячі або “стріляючі” болі. В результаті сифілітичного ураження нервової системи порушується координація рухів, хода стає нестійкою, втрачається рівновага, людина похитується; типовими є порушення мови, випадіння пам’яті, розлад лічби, писання, читання, поступовий розвиток слабоумства. Хворі стають надзвичайно дратівливими, запальними або, навпаки, млявими й апатичними.

Де можна отримати консультацію та пройти тестування на ВІЛ?
Тестування на ВІЛ є добровільним, безкоштовним, анонімним і конфіденційним.
У громадських організаціях, які вказані на нашому сайті (партнери) проводять багато заходів для підтримки людей, які живуть із ВІЛ.
Ви можете пройти тестування на ВІЛ в різних місцях, наприклад, в СНІД центрі, кабінеті лікаря, клініках, центрах планування сім’ї, лікарнях, центрах лабораторної діагностики і т.д. У деяких центрах необхідно записуватися на прийом заздалегідь, в інших попередній запис не обов’язковий. Процедури тестування в більшості місць досить прості, але вони можуть відрізнятися деякими важливими нюансами:

  • Аналіз крові або пероральний тест.
    У наш час для проходження тесту на ВІЛ не обов’язково потрібно здавати кров з вени. У деяких лабораторіях досить буде крові з пальця, в інших у вас можуть взяти мазок з рота.
  • Повільні або швидкі результати. У деяких лабораторіях для отримання результатів вас попросять прийти через кілька днів. В інших ви зможете отримати їх уже через 20 хвилин. У разі швидких тестів, якщо ви ВІЛ-негативний, то зможете дізнатися про це невідкладно.
    Експрес тестування ви можете пройти, здавши кров на RW.

На слизовій оболонці статевих органів збудник гонореї – гонокок – посилено розмножується, спричиняє її запалення, яке супроводиться набряком і сильним виділенням гною. Ушкоджені місця слизової оболонки починають дуже різати і пекти, на них виникають ерозії. Хвороба ускладнюється порушенням відтікання сечі. У крові гонокок швидко гине, тому на відміну від сифілісу, гонорейна інфекція звичайно має місцевий характер. В ослаблених людей із зниженим імунітетом гонокок може поширюватись по всьому організму, уражаючи суглоби, серцевий м’яз, навколосерцеву сумку. Гонокок виділяє отруту, і через це, крім місцевих уражень, у хворого спостерігається слабкість, втрата апетиту, головний біль.
Визначити гонорею можна за інтенсивним виділенням гною із сечовивідного каналу, сильною різзю і печінням при сечовиділенні, болісними позивами на сечовиділення, пов’язаними з поширенням інфекції на сечовий міхур. Ці ознаки хвороби з’являються через 1 – 3 дні після зараження й досягають найбільшої інтенсивності через 2 – 8 днів. Через кілька тижнів вони стихають, і хвороба переходить у хронічну форму, яка протікає майже безболісно. Хвороба може загостритись при вживанні алкоголю, при ослаблені організму, в жінок під час менструації і після пологів.
Хронічна гонорея поступово ускладнюється враженням чоловічих статевих залоз (яєчок) і передміхурової залози; при цьому нерідко розвивається безплідність. У жінок безплідність може спричинитися гонорейним ураженням матки і маткових труб. Хронічна гонорея загострюється під час пологів. Оскільки в післяпологовому періоді слизова оболонка статевих органів особливо сприятлива до інфекцій, хвороботворний процес дуже поширюється на всі статеві органи і ушкоджує їх.

ТОП-12 хвороб, що передаються статевим шляхом
Серед захворювань, що передаються статевим шляхом, найпоширеніші такі: гонорея; педикульоз, або лобкові воші; трихомоноз; цитомегаловірус; генітальний герпес; вірус папіломи людини (ВПЛ); кандидоз; хламідіоз; сифіліс; контагіозний молюск; мікоплазмоз; м’який шанкер, або шанкроїд; уреплазмоз. Звичайно, це далеко не весь список венеричних захворювань…

  1. Гонорея
    Збудники інфекції, або гонококи, вражають сечівник і шийку матки у жінок, а прогресування хвороби може призвести до зараження глотки, очей, прямої кишки та безпліддя.
    Симптоми гонореї: дискомфорт при сечовипусканні, відчуття печіння, часті позиви на сечовипускання та гнійні виділення.
  2. Педикульоз, або лобкові воші
    Симптоми венеричного захворювання: свербіж в ділянці лобка, але самих вошей виявити доволі складно, вони нагадують дрібні висипання, що бувають при звичайному дерматиті.
  3. Трихомоноз
    Симптоми венеричного захворювання: гнійні або водянисті виділення, свербіж і печіння при сечовипусканні, біль в ділянці яєчників.
  4. Цитомегаловірус
    Симптоми цитомегаловірусної інфекції: головний біль, підвищена температура, нерідко нежить і біль у горлі, симптоми нагадують перші ознаки ГРЗ.
  5. Генітальний герпес
    Симптоми венеричного захворювання: періодичні висипання на шкірі та слизових оболонках — нариви-пухирці, наповнені рідиною, ранки, а також печіння, свербіж і біль у статевих органах, що можуть супроводжуватися підвищеною температурою, головним болем і загальним нездужанням.
  6. ВПЛ
    Симптоми: поява наростів і бородавок на статевих органах або прямій кишці, на животі, всередині піхви або на шийці матки. Вірус ВПЛ може існувати в прихованій формі та виявитися лише через кілька років, тому важливо здати спеціальний аналіз на ВПЛ.
  7. Кандидоз
    Симптоми венеричного захворювання: незвичайні білі, найчастіше сироподібні виділення, свербіж і печіння в ділянці статевих органів, що підсилюються після статевого акту, прийняття гарячого душу або ванної.
  8. Хламідіоз
    Симптоми: незначні виділення та печіння при сечовипускання, свербіж у ділянці статевих органів. Хоча збудники захворювання, хламідії, можуть поводитися абсолютно пасивно й видимо не виявлятися, зате завдають організму непоправної шкоди, що згодом може стати причиною безпліддя.
  9. Сифіліс
    Симптоми: можуть бути схожі на симптоми безлічі інших захворювань, починаючи зі стоматиту та закінчуючи раком, тому сифіліс іноді називають « хворобою-перевертнем». І найбільш перевірений спосіб з’ясувати, що ти не заразилася, здати кров із вени на сифіліс.
  10. Контагіозний молюск
    Симптоми: поява висипань на шкірі, що нагадують прищики, з яких виділяється білувата кашка, в якій можна роздивитися специфічні округлі елементи.
  11. Мікоплазмоз
    Симптоми венеричного захворювання: підвищена температура, різкий біль унизу живота, болісне сечовипускання, іноді симптоми аналогічні з ГРЗ.
  12. Уреплазмоз
    Симптоми: поява незначних прозорих виділень із піхви, неприємні відчуття, різі та печіння при сечовипусканні, а також біль унизу живота.

Насправді, симптоми венеричних захворювань — річ доволі неоднозначна. Тому, щоб точно встановити діагноз, слід здати аналіз крові, і тільки після одержання результатів починати лікування. Тому якщо помітила які-небудь відхилення від норми у своїх статевих органах або навіть найбільш незначне погіршення здоров’я — звертайся до лікаря.

Пілюля сміху:

Чоловік збирається в санаторій:
- Люба, що тобі привезти?
- Все одно, любий. Зараз усе лікується!