Кому не відома народна мудрість про те, що у страху очі великі. Дійсно, страх – почуття ірраціональне, часто не піддається здоровому глузду, псує життя багатьом. Але страх так само, як і будь-яка людська емоція, по-своєму цікавий і, звичайно, буває різним.
Зараз мало людей, які не чули про різні фобії, і напевно, ще менше тих, хто ними не страждає.
Людина, що відчуває страх, може так і не дізнатися, як цей страх називається, та й взагалі, не надавати йому великого значення. Але ж наші лікарі-вчені вже давно нагородили всі страхи розумними назвами. Є навіть дуже цікаві та рідкісні, такі як, наприклад, тріскайдекафобія (боязнь 13-го числа) або гомофобія (страх перед гомосексуалами). Найпоширеніші, від яких страждає левова частка населення, – соціофобія (страх нових знайомств, виступів перед публікою) і некрофобія (страх перед трупом).
По суті, якщо ми і боїмося дуже сильно, так це за власне життя. Звідси випливає ціла група страхів, що відносяться до страху захворіти на чому-небудь, – сіфілофобія, СНІДофобія, кардіофобія. Ну, і сам страх смерті, названий танатофобія. Актуально в світлі світової кризи занедужати пеніафобією – страхом бідності, а на тлі потепління клімату і танення льодовиків кращий з страхів – гідрофобія, страх води. Продовжувати цей чудовий список можна ще дуже довго, але, щоб не стало нудно, доповнимо його історичними прикладами. Багато відомих особистості боялися того чи іншого і страждали від цього жахливо.
Напевно, чимало людей знають, як Н.В. Гоголь мучився від страху бути заживо похованим. Такий страх носить назву тафефобія. Страх цей переслідував великого письменника постійно, і він неодноразово давав письмові розпорядження про те, щоб його ховали лише після того, як будуть помітні ознаки розкладання тіла. Крім цього, письменник страждав також патофобіей – страхом перед різними хворобами. Як правило, фобії призводять згодом до депресії. Це можна простежити в листах Гоголя:
“До цього приєднувалася така туга, якої немає опису. Я рішуче не знав, куди подіти себе, до чого притулитися”. (Гоголь – Погодіну, 1840 рік)
“повісити або потонути здавалося мені як би схожим на якісь ліки і полегшення”. (Гоголь – Плетньова, 1846 рік)
Гоголю ж можна приписувати і боязнь жінок, калегінефобію, так як він уникав їх. Лікар, який лікував Гоголя, А. Тарасенков, залишив такий запис про Гоголя: “Хвороб в ньому не було помітно; зносин з жінками він давно не мав і сам зізнавався, що не відчував в тому потреби і ніколи не відчував від цього особливого задоволення”.
Художник Михайло Врубель теж боявся жінок, які йому подобалися. Наприкінці життя він збожеволів і втратив зір. Причиною тому став сифіліс, яким він заразився від повії, з чого можна зробити висновок, що дами легкої поведінки його не лякали.
Прочитавши книгу “Перед сходом сонця” М. Зощенко, популярного письменника, автора смішних оповідань і фейлетончики, залишається тільки здивуватися. Людина, який володів чудовим почуттям гумору, все життя мучився страхами і депресією. У цій книзі він сам намагається зрозуміти та розібратися у своїх фобій, до того ж на її сторінках натрапляєш на цікаві факти. Наприклад, Зощенко, зустрівшись в театральному клубі з Маяковським, насилу підтримує з ним розмову. Маяковський похмурий і пожвавлюється тільки при розмові про хвороби. Він налічує у себе кілька нездужань – з легкими щось недобре, шлунок, печінка. Він не може пити і навіть хоче кинути палити. Крім цієї іпохондрії, Зощенко зауважує, що Маяковський дуже недовірливий і, перш ніж почати їсти, безліч разів протирає серветкою вилку, подану до обіду, потім витирає її хлібом, потім хусткою. Так само він протирає край склянки, що може свідчити про страх заразитися ( мезофобіі ).
Цікавий також той факт, що імператор Наполеон хворів гіппофобією – це страх перед кіньми. До того ж у нього спостерігалася і лейкофобія – острах білого кольору. Однак, якщо згадати, на багатьох живописних полотнах імператор зображувався верхи на білому коні, можливо саме так він намагався впоратися зі своїми страхами. Але достеменно відомо, що в стайні імператора білих коней не було, та й імператор не був прекрасним вершником.
Іван Грозний страждав токсікофобіеєю – страхом бути отруєним. Цей факт у принципі не дивний, якщо згадати ті часи і звичаї, коли отруєння було одним з поширених способів вбивства.
Токсікофобією страждав і Й. Сталін, але до цього додавався ще й страх літати на літаку, авіафобія. Наприклад, на конференцію до Тегерана він їхав на поїзді і на автомобілі. У той самий спосіб добирався і на конференцію в Ялту. Свою безпеку він забезпечував максимально ретельно в усіх поїздках. Також у Сталіна можна підозрювати присутність сомніфобіі (страху лягати спати). Відомо, що спати генералісимус лягав тільки після повного виснаження при роботі вночі.
Мільйонер Говард Х’юз теж страждав патофобіей з вираженою молізмофобією (страхом заразитися інфекцією). Його іпохондрія довела його до того, що кожну годину йому міряли тиск і температуру, мили і переодягали, давали купу ліків. Він навіть не виконував подружній обов’язок, оскільки не був упевнений в чистоті подружжя, а в кінці життя майже нічого не їв і не пив, страх заволодів ним повністю.
Цар Петро Великий страждав від страху перед комахами, акрофобією. Можна припустити, що він був схильний і до екофобіі з спацефобіей – боязні свого будинку і порожнього простору. Можливо, саме тому Будиночок Петра в Північній столиці побудований з фальшивим стелею, що робить простір більш затишним.
З усього сказаного можна зробити певний висновок: страшно всім – і багатим і знаменитим, і бідним і простим … Але якщо ваш страх раптом стає нав’язливим, псує якість вашого життя, тоді з ним просто необхідно боротися, інакше він захопить весь вільний простір, і ви зможете поповнити своїм прикладом цей сумний список.
Удачі вам, і пам’ятайте у страху очі великі !