Чверть століття назад лікарі зі США опублікували повідомлення про декілька випадків незрозумілого захворювання серед молодих американських чоловіків. Так почалася ера епідемії СНІДу, але в той же час почалася й інша епідемія – міфів про нову інфекцію.
… якщо вам говорять, що аналіз на ВІЛ «сумнівний» або «позитивний і потрібно перевірити ще раз» – не треба відразу панікувати або йти перездавати в іншу лабораторію.
У нас у країні ще не було ні одного випадку ВІЛ, а ми вже знали, що це «чума ХХ століття», що зустрічається вона в якихось негарних «групах ризику» і так далі. Тепер то ми знаємо, що СНІД викликає вірус, знаємо, коли і як він передається, і навіть маємо у своєму розпорядженні засоби лікування. Але міфи залишилися й, на жаль, більшість людей має про них набагато більше уявлень, чим про правду.
Міфології СНІДу можна було б присвятити цілу книгу. Тут же наведені тільки шість шкідливих міфів.
1. ВІЛ і СНІД– це чи одне й теж, чи то дві різні хвороби?
Дотепер люди плутають назви ВІЛ і СНІД. Тут настав час поставити всі горезвісні крапки над «і». СНІД – синдром набутого імундефіциту. Імунодефіцит означає, що імунна система, яка захищає наш організм від вірусів і бактерій, починає працювати неправильно. Імунодефіцит може бути в людини вродженим, а може розвитися через старість або важкі захворювання. СНІД – імунодефіцит особливий, що відрізняється від інших, і зв’язаний він з активністю одного вірусу.
ВІЛ – вірус імунодефіциту людини. Як і всі віруси, для розмноження він потребує чужої клітини. В організмі людини є тільки один вид клітин, у яких розмножується ВІЛ – це вид клітин імунної системи, який називається CD4. Якийсь час імунна система стримує ВІЛ і заміщує загублені CD4. Але без лікування через кілька років ВІЛ може привести до імунодефіциту – до СНІДу. Тому говорити «заразитися СНІДом» або «аналіз на СНІД» – неправильно. Передається ВІЛ, тобто вірус, і його ж визначає аналіз.
2. Аналізи на ВІЛ часто показують неправильний результат.
Іноді можна почути, що аналіз на ВІЛ може не показувати наявність вірусу ледве чи не кілька років. Це не так. Віл-нфекція може не давати про себе знати кілька років, це правда. Але тест на ВІЛ стає позитивним протягом перших тижнів. В 95% людей аналіз стає позитивним уже через 3 місяця, в інших цей процес займає до 6 місяців.
А от позитивний результат аналізу на ВІЛ дійсно буває іноді неправильний –хибнопозитивний. Тому його обов’язково перевіряють іншим аналізом – підтверджувальним. Цей підтверджувальний аналіз зовсім іншого типу – він більш точний. Тому якщо вам говорять, що аналіз на ВІЛ «сумнівний» або «позитивний і потрібно перевірити ще раз» – не треба відразу панікувати або йти перездавати в іншу лабораторію. От якщо аналіз іншого типу теж позитивний – тоді лікар ставить діагноз « ВІЛ-інфекція».
3. ВІЛ поширюють через голки в кінотеатрах (дискотеках, транспорті).
Усі чули про горезвісні «уколи голками». І в газетах писали, і по Інтернеті ходять «листи щастя» про це, і в подруги друга був друг, якого начебто б так укололи. Одна лише проблема: за 25 років епідемії не було зафіксовано жодного випадку, коли так комусь спробували передати ВІЛ. Голки в поруччі незмінно виявляються витівками місцевих хуліганів, уколи в клубах – підступом конкурентів або надлишковою уявою підпилих відвідувачів.
А от кілька фактів. Випадковий укол медичною голкою (наприклад, лікар уколовся відразу після зараженого пацієнта) пов’язаний з дуже маленьким ризиком – не більш 0,1%. Інший факт: відповідно одному опитуванню, більш ніж в 90% людей після постановки діагнозу Віл-Інфекція перша думка: «Чи не передався ВІЛ від мене комусь ще?». Про які «змови» може йти мова? Ви ж не почнете колоти когось голками, якщо у вас виявлять ВІЛ? Люди з ВІЛ нічим не відрізняються від ваших знайомих, подруг і членів родини. Тільки забобони проти людей, що постраждали від епідемії, змушують вірити в будь-яку нісенітницю.
4. У презервативах є маленькі дірочки, через які проникає ВІЛ.
Дуже часто релігійні діячі, а то й прості обивателі, говорять про те, що в латексному презервативі є такі маленькі дірочки, які набагато більше ВІЛ. Але справа в тому, що вільні копії вірусу «плавають» у рідині організму. Вони не здатні кудись просочитися, пролізти або перестрибнути. Презерватив не пропускає рідину, виходить, не пропускає й ВІЛ.
Презерватив не захищає на 100% – адже він може порвати або зіскочити, особливо при недотепному використанні. Однак його ефективність проти ВІЛ показали багато досліджень. От одне з них: 171 пари, у якій в одного партнера був ВІЛ, протягом кілька років постійно користувалася презервативами. Тільки 3 партнерам у результаті передався ВІЛ. Тобто презерватив надійно захистив 98% пар від цілком реального ризику.
5. Якщо у вагітної жінки ВІЛ, він обов’язково передасться дитині.
Відносно вагітності при ВІЛ перебільшень цілком достатньо. Вважають, що ВІЛ може передатися дитині від матері під час вагітності, пологів або вигодовування грудьми. Якщо жінка годує грудьми, і під час вагітності й пологів не були вжиті захисні заходи, то ризик для дитини складе 20-30%. Штучне вигодовування й спеціальний противірусний препарат під час вагітності зменшить цей ризик до 1-5%.
У розвинених країнах, таких як США або Великобританія, рівень передачі ВІЛ дітям уже давно становить менш 1%. Саме тому під час вагітності жінки здають аналіз на ВІЛ – щоб можна було прийняти всі заходи для захисту дитини.
6. ВІЛ-інфекція – це смертельний вирок.
Є захворювання хронічні, від яких людині не позбутися – наприклад, діабет або гіпертонія. Але це не означає, що вони – мають «смертельний вирок» і їх не можна лікувати. ВІЛ – це хронічна інфекція, тобто, немає способу позбавити організм від вірусу.
Часто в ЗМІ публікують повідомлення про «чарівників», які змогли вилікувати ВІЛ – хто нагріванням людини до величезної температури, хто молитвою й Святим Духом, а хто вмінням домовитися з таємничими біополями. За цими повідомленнями звичайно стоять шахраї, які виманюють гроші зі зневірених людей. Дотепер не було зафіксовано жодного випадку «вилікування» від ВІЛ. Але це не виходить, що ВІЛ-інфекцію взагалі не можна лікувати.
З 1996 року існує ефективний засіб лікування Віл-Інфекції – комбінована противірусна терапія, яка пригнічує розмноження ВІЛ в організмі. Мета терапії – зупинити розвиток ВІЛ-інфекції й не допустити, щоб у людини розвивався СНІД. Терапію проти ВІЛ потрібно приймати постійно, приблизно як інсулін при діабеті або таблетки при гіпертонії. Багатьом людям з ВІЛ починати терапію призначають рано – їх імунна система поки сама справляється з вірусом, але на стадії СНІДу може бути вже пізно. Тому так важливо, щоб ВІЛ був знайдений у людини вчасно.
Якщо підбити підсумок, реальну, а не міфічну ВІЛ-інфекцію, можна виявити, можна лікувати, і точно можна від неї захиститися. І перше, що потрібно зробити, щоб подбати про своє здоров’я й здоров’я близьких людей – це відмовитися від цих та інших міфів.